Юридична клініка Хмельницького університету управління та права впродовж лютого – жовтня 2012 р. здійснює діяльність за проектом Міжнародного фонду «Відродження» «Сприяння реалізації прав осіб з обмеженими можливостями у Хмельницькій області», який направлений на покращення стану реалізації та захисту права однієї з найменш захищених соціальних груп населення – інвалідів.
Аналіз звернень громадян до юридичної клініки та узагальнення отриманих результатів дав можливість виявити типові та найбільш гострі проблеми, з якими стикаються особи з обмеженими можливостями.
Проблеми цієї групи людей починаються вже з порогу медико-соціальних експертних комісій. Інваліди в переважній більшості випадків не знають порядку проходження медико-соціальної експертизи, не знають підстав надання інвалідності та підстав для призначення інвалідності довічно, не мають уявлення, що робити, якщо МСЕК прийняв водночас і позитивне, і негативне рішення (наприклад, надання інвалідності третьої групи замість другої, або надання інвалідності на два роки замість призначення її довічно тощо). Водночас інформування по цих питаннях повинно здійснюватися і медико-соціально експертними комісіями також. Вирішення вищезазначених проблем можливе лише завдяки взаємодії інвалідських організацій та організацій правового спрямування, оскільки перші можуть об’єднати людей, які потребують правової допомоги у відносинах з МСЕК, а правові організації можуть провести правове навчання, надати юридичну допомогу, здійснити представництво інтересів громадянина в органах влади (в тому числі і перед МСЕК).
Чи не найбільшою проблемою інвалідів є відсутність належного забезпечення їх доступу до об’єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв’язку, а також з урахуванням їх індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів – до освіти, праці, культури, туризму і спорту. Зокрема, чимало навчальних закладів не пристосовані до особливих потреб інвалідів (не забезпечується доступ до верхніх поверхів приміщення, не облаштовані спортивні майданчики, санвузли тощо), що перешкоджає особам з обмеженими фізичними можливостями реалізувати своє право на освіту.
Багато важливих будівельних об’єктів не обладнано пандусами або їх конструкція не дозволяє нормальне використання інвалідами, порушується вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар’єрна Україна» від 29.07.2009 р. № 784 та державних будівельних норм, зокрема, В.2.2-9-99 «Громадські будинки і споруди», Додаток Г (обов’язковий) «Нормалі планувальних елементів житлових і громадських будівель з урахуванням можливості використання їх інвалідами» норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», ДБН «Культурно-видовищні та заклади дозвілля», «Архітектурно-технічні та санітарно-гігієнічні стандарти соціального житла» та ін.
Отже, при належному правовому регулюванні ситуація щодо доступності об’єктів інфраструктури для осіб з обмеженими можливостями чомусь не покращується. Приймаються в експлуатацію будівлі, які не відповідають вимогам вищеперерахованих документів. Таким чином, законодавчі норми на практиці не забезпечуються матеріальними ресурсами та механізмами їх реалізації.
Безкарність породжує системність та масовість порушень. Тому потрібно передбачити адміністративну відповідальність за не обладнання будівлі пандусом та приведення її до інших законодавчо передбачених вимог з метою створення доступності особам з обмеженими можливостями.
У зимовий період виникає ще проблема пересування інвалідів-колясочників. Після значних опадів у вигляді снігу комунальні служби розчищають лише вузькі стежки для проходу, але їх ширина аж ніяк не дозволяє проїхати інвалідній колясці.
Досить гостро постає питання доступності інвалідів до громадського транспорту, особливо у віддалених куточках області. Зокрема, у містах більшість світлофорів не обладнано звуковим сигналом, а проміжок часу протягом якого горить зелене світло не забезпечує можливості вчасно перетнути інвалідом вулицю. Крім того, більшість громадських транспортних засобів не обладнано пониженою платформою, звуковим оголошенням зупинок тощо.
За підсумками реалізації проекту також виявлено проблему низької поінформованості інвалідів про існування та координати громадських організацій осіб з обмеженими можливостями, територіальних центрів соціального обслуговування, будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, інших спеціалізованих закладів.
Досить гостро для осіб вказаної категорії постає питання працевлаштування. В зв’язку з цим, актуальним є створення інформаційного забезпечення реалізації інвалідами права на працю, їх професійної підготовки та перепідготовки.
Особи з обмеженими можливостями зазнають чималих психологічних проблем при спілкуванні з оточуючими. Нерозуміння складності їх становища, відсутність бажання допомогти пригнічено впливають на цих людей. Тому вкрай потрібне підвищення рівня поінформованості населення про особливі потреби інвалідів, формування поваги до їх прав, особистості, честі та гідності.
Ми відкриті до співпраці заради об’єднання наших зусиль у вирішенні вищезгаданих проблем осіб з обмеженим можливостями!
|
