7 липня 2011 року виповнюється 70 років Почесному ректору Хмельницького університету управління та права Леонтію Іллічу Чорному.
Народився Леонтій Ілліч на Волочищині у грізному воєнному 1941 році в день, коли рідне село Куровечка було захоплене ворогом, а бомбардування було настільки інтенсивним, що прийшлося матері ховатися в окопі, де і з’явився він на такий страшний і безжалісний світ.
Важкі і голодні часи окупації, бідність і знедоленість у повоєнні роки назавжди закарбувалися в юному серці. Народившись в сім’ї агронома, його все життя огортає любов до святої землі, до годувальниці - основи могутності нашого роду, щасливого майбуття України.
Батьки виховали сина працелюбним і шанобливим до людей. Це сприяло формуванню в його характері наполегливості, цілеспрямованості, бажання доводити розпочаті справи до завершення, з повагою ставитися до рідних, близьких, колег по роботі.
Біографія Леонтія Ілліча характерна для його ровесників, які жили і виховувалися за умов радянського суспільства, могли реалізовуватися і знайти своє місце у житті, трудовій та громадській діяльності.
Після закінчення навчання в школі, здобувши середню освіту, він пішов працювати в бригаду вантажників (для вступу до вузу тоді були обов’язковими трудовий стаж і загартування працею).
Більше трьох років проходив сувору школу виховання та мужності у Збройних Силах - радіотехнічних і авіаційних військах. Був добровольцем у закордонному відрядженні. Життя гартувало.
Прагнення до знань, бажання удосконалювати себе в освітньо-кваліфікаційному зростанні сприяли після служби в армії його вступу в Львівський державний університет імені Івана Франка на історичний факультет.
Закінчивши університет, він працював завучем Качанівської середньої школи Підволочиського району Тернопільської області. Ініціативність та вміння працювати з людьми були належно оцінені. Леонтія Ілліча обирають другим, а згодом і першим секретарем Підволочиського райкому комсомолу. Період його комсомольської роботи в районі характеризувався активізацією діяльності комсомольських осередків, участю сельчан у вирішенні важливих завдань виробничого, соціального та виховного характеру.
Леонтія Чорного як вмілого організатора, який заслужив високий авторитет серед молоді і старших товаришів, бюро обласного комітету партії рекомендувало на навчання у Вищу партійну школу при Центральному Комітеті Компартії України, яку він закінчив з відзнакою.
У квітні 1973 року як досвідченого партійного працівника Леонтія Ілліча обирають секретарем, а згодом другим секретарем Бучацького райкому партії. До речі, у цей час на даній посаді він був наймолодшим не лише в області, але й в Україні. Упродовж трьох скликань його обирають депутатом районної ради народних депутатів.
Коло службових обов’язків значно розширилось. Перед ним постало чимало справ господарського та соціально-культурного характеру. Це був період інтенсивного будівництва шкіл, Будинків культури, виробничих комплексів сільськогосподарського призначення, торговельних центрів, медичних закладів, дитячих садків у всіх селах району.
Йому завжди щастило з друзями і соратниками. Відповідальні, віддані, професійно грамотні, чесні і працьовиті - такі були керівники Бучацького району того часу. Тут, на Тернопіллі, була найкраща когорта голів колгоспів. Жодного збиткового господарства! У них він навчався, запозичав їх досвід, з них брав приклад і їх наслідував. Дійсно, район - школа гарту керівника.
Пройшов час. Працездатність, компетентність, повага до людей, вміння організувати однодумців на виконання важливих проблем були відмічені керівництвом. Леонтію Іллічу запропонували надалі працювати в апараті обкому партії.
Необхідно зазначити, що увесь цей час Л. Чорний наполегливо працював над собою, постійно удосконалював кваліфікацію, розширюючи свій кругозір. Його потяг до наукових досліджень не залишився поза увагою. Він був рекомендований на навчання в аспірантуру Академії суспільних наук при Центральному Комітеті КПРС.
Зараховували лише 50 аспірантів зі всього колишнього Радянського Союзу!
Але складні вступні випробування пройшов, успішно навчався і захистив кандидатську дисертацію з національного питання, душею відчуваючи, що це є головна невирішена проблема в діяльності держави.
Сільський хлопчина закінчив чотири вищих навчальних заклади - у Львові, Києві, Москві та Хмельницькому. Здобув спеціальності історика, політолога і юриста.
Працював викладачем у Київській партійній школі, а потім повернувся на рідну Хмельниччину, де волею долі пов’язав подальше життя з організацією вищої юридичної освіти подолян.
У 1992 році Л.І. Чорний разом з Василем Климовичем Андрушком, з яким товаришував ще з навчання в Києві, взяв активну участь у створенні Хмельницького філіалу Одеського відкритого університету (передника сьогоднішнього ВНЗ) і став його першим керівником.
Філіал заснований за рекомендацією та допомогою керівників судових та правоохоронних органів Хмельниччини з метою підготовки юристів вищої кваліфікації, потреба в яких була відчутною в області.
Очолюючи вуз з липня 1992 по листопад 1995 pp., за активного сприяння Хмельницької обласної ради, Хмельницької обласної облдержадміністрації, Хмельницької міської ради, керівників підприємств та установ Л.І. Чорний доклав значних особистих зусиль для створення належної інфраструктури навчального закладу (придбані навчальні корпуси, бібліотека, студентський гуртожиток тощо). З вирішенням соціальних проблем (забезпечення викладачів житлом) філіал був укомплектований кваліфікованими штатними науково-педагогічними працівниками з числа професорсько-викладацького складу провідних інститутів та університетів України.
Налагоджений на високому рівні навчально-виховний процес, якісне навчально-методичне забезпечення, належний кадровий потенціал дали змогу філіалу успішно пройти ліцензування, отримати право на здійснення освітньої діяльності з підготовки спеціалістів з повною вищою освітою за III (третім) рівнем акредитації. Навчальний заклад здобув заслужений авторитет серед жителів області та регіону.
Це дало Л.І. Чорному можливість у 1995 р. внести на розгляд сесії Хмельницької обласної ради пропозицію про створення на базі філіалу, який мав статус приватного, першого державного гуманітарного вищого навчального закладу у м. Хмельницькому з одночасною передачею в спільну власність територіальних громад області всього майна і коштів, які були на рахунках філіалу. Хмельниччина отримала вищий навчальний заклад комунальної власності, а випускники - диплом державного зразка.
На клопотання обласної ради, обласної державної адміністрації за погодженням з Міністерством освіти, Міністерством економіки, Міністерством фінансів та Міністерством праці Кабінетом Міністрів України постановою від 4 серпня 1995 р. № 606 створено Хмельницький інститут регіонального управління та права (зараз – Хмельницький університет управління та права), врахувавши при цьому, що для відкриття інституту не було потреби у виділенні коштів з державного бюджету.
Після реорганізації ВНЗ разом з В.К. Андрушком упродовж листопада 1995 - серпня 2000 рр. Л.І. Чорний працював співдиректором інституту. З квітня 2002 по червень 2006 pp. та з грудня 2008 по травень 2009 pp. вико-нував обов’язки ректора університету.
7 травня 2009 року рішенням Державної акредитаційної комісії України № 77 Хмельницький університет управління та права акредитований за IV (четвертим) рівнем.
Завершився найскладніший і найвідповідальніший етап становлення державного Хмельницького університету управління та права.
У зв’язку з цим, відмічаючи активну адміністративну, управлінську діяльність Л.І. Чорного в організації Хмельницького університету управління та права, беручи до уваги, що саме він був першим керівником ВНЗ з часу його відкриття та в найважчі роки його функціонування, враховуючи, що на посадах директора філіалу, співдиректора інституту і виконуючого обов’язки ректора університету працював понад 12 років, відповідно до Закону України «Про вищу освіту» Вчена рада університету прийняла рішення про призначення Л.І. Чорного на посаду Почесного ректора Хмельницького університету управління та права.
Двадцять третя сесія Хмельницької обласної ради від 9 вересня 2009 року погодилася з пропозицією Вченої ради університету і призначила Чорного Леонтія Ілліча Почесним ректором Хмельницького університету управління та права.
З такими здобутками прийшов Л.І. Чорний до свого 70-річчя.
Секрет його успіху в тому, що він ніколи не відступав перед труднощами, у своїх діях завжди був відповідальним та постійно плідно працював. Це і нині допомагає Леонтію Іллічу мобілізовувати свій потенціал на вирішення проблем навчання і виховання студентів.
О. М. Омельчук
кандидат юридичних наук, доцент,
ректор Хмельницького університету
управління та права
