Серед багатьох дат, у літописі нашої Батьківщини, одна з найпам’ятніших – 9 травня 1945 року. Минають роки і десятиріччя, одні події змінюються іншими, але цей день постає ще значимішим і яскравішим. Цього дня мільйони людей з усього світу з величезною радістю зустріли хвилюючу звістку про безприкладну перемогу радянського народу і його збройних сил над фашистською Німеччиною.
На урочистостях з нагоди 66 річниці великої Перемоги з вітальним словом виступив ректор університету Олег Миколайович Омельчук. Усі глядачі, що прийшли до актового залу, затамувавши подих слухали виступ ветерана ВВВ, доктора юридичних наук, професора, Заслуженого юриста України Радомира Івановича Кондратьєв.
В Україні немає жодної родини, котрої не зачепило б своїм чорним крилом воєнне лихоліття. Це батьки і діди, котрі воювали і не прийшли з фронту, це жінки, сестри, бабусі, які пережили окупацію з її жорстокістю і приниженням людської гідності, які в тилу працювали, куючи перемогу на заводах та фабриках оборонної промисловості, на грані своїх фізичних можливостей, це діти, котрі не знали дитинства, адже разом з дорослими пережили голод, злидні і тяжку працю. В колективі нашого університету є люди, які мають статус дитини війни, а саме:
1. Гаврик Жорж Олександрович
2. Денищик Олексій Іванович
3. Домбровський Станіслав Феліксович
4. Другак Віктор Іванович
5. Ілєчко Іван Панасович
6. Колган Віктор Павлович
7. Кулинич Омелян Іванович
8. Мельник Раїса Андріївна
9. Пила Василь Іванович
10. Півторак Леонід Дмитрович
11. Семенчук Марія Броніславівна
12. Фурик Олександр Іванович
13. Фурман Володимир Петрович
14. Чернушен Павло Павлович
15. Чорний Леонтій Ілліч
16. Шкроблюк Михайло Сидорович
17. Ярош Дмитро Васильович
Саме з вуст Дмитра Васильовича ми почули багато цікавих і водночас страшних фактів з історії його обпеченого війною дитинства.
В цей святковий день радували нас своїми талантами Сергій Лукомський (4-ФУЕ), Катерина Сторожук (3-ЮФ), Оля Бублей (1-ФУЕ), Катерина Тридух (6-ФУЕ), Вікторія Тимощук (3-ЮФ), Олександра Яцкоборовська (3-ЮФ) та Дмитро Зелінський (1-ЮФ). Родзинкою свята став виступ баяніста Віктора Крушельницького (працівника центру естетичного виховання молоді), для якого увесь зал підспівував на відомі фронтові мелодії «Землянка», «Три танкиста», «Смуглянка»…
Якщо вважати «світ театром», то режисери театру, створивши трагічні обставини, і знищивши свої персонажі, знають, що після закриття завіси актори вийдуть на поклон. То політики – режисери людських доль, розв’язуючи жорстокі війни, ніколи не думають про людське життя, про тих, хто, загинувши у створених ними обставинах, вже ніколи не обіймуть своїх дітей, не посміхнуться своїм коханим, не вклоняться своїм батькам…
Тому ми повинні пам’ятати, що від нас самих залежить наше майбутнє. А, оскільки, майбутнє неможливо будувати не озираючись в минуле, не враховуючи його помилок, не пам’ятаючи про тих, хто віддав життя за наше сьогодення, ми завжди повинні відзначати цей світлий для людства день – 9 травня для того, щоб ніхто не був забутий, і ніщо не було забуто!
