Колишній Проскурів, теперішній Хмельницький був визволений в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції військ 1-го Українського фронту під командуванням маршала Г. Жукова, що проходила у взаємодії з військами 2-го Українського фронту під командуванням маршала І. Конєва.
У визволенні Проскурова брали участь частини 1-ї армії А. Гречка, 3-ї танкової армії П. Рибалка, 2-ї повітряної армії С. Красовського.
23 березня 1944 року було звільнено Летичів, а 24 березня Червона Армія вступила у Меджибіж. Розпочалися бої на підступах до Проскурова, де особливо відзначились воїни 304 стрілецької дивізії, яким вдалося форсувати річку Бужок, на південному березі якої в районі сіл Аркадіївці та Редвенці утворився широкий плацдарм, з якого воїни дивізії мали розвивати наступ на Проскурів.
Надвечір 24 березня Проскурів було взято у напівкільце. Почався штурм міста. Зі сходу наступали підрозділи 304-ї стрілецької дивізії підполковника Музикіна. З півночі штурмували місто бійці 51-ї танкової бригади. Разом із підрозділом 304-ї дивізії вони форсували Південний Буг і прорвалися на вулицю Водопровідну, не давши ворогу підірвати водонапірну станцію. З району с. Заріччя наступали полки 127-ї стрілецької дивізії полковника Говорова. Воїни 2-ї повітряно-десантної дивізії, якою командував полковник Чорний, з боєм зайняли с. Ружична. Через нього ворог намагався прорватися на Кам’янець-Подільський, але наш десант відрізав шлях фашистам. Всю ніч тривали вуличні бої і на ранок 25 березня 1944 року місто повністю звільнили від ворога.
Під час визволення Проскурова віддали своє життя 3252 радянських воїна, однак суттєвими були також і втрати противника.
У день відзначення 67-тої річниці з Дня визволення нашого міста від фашистських загарбників – ректорат університету, науково-педагогічні працівники та студенти взяли участь в офіційних урочистостях та поклали квіти до пам’ятника Вічному Вогню. Тож давайте в цей день віддамо заслужену данину поваги і шани усім тим, хто на фронті і в тилу ворога героїчно, безстрашно і самовіддано боровся проти фашистської чуми, хто пережив трагічні і славні часи жахливих страждань, великих бойових і трудових подвигів, схилити голови перед пам’яттю загиблих воїнів.
