Важко сказати, звідки походить це свято. І взагалі, як багато хто вже встиг помітити, у всенародно улюблених свят є одна спільна риса – ніхто достовірно не знає, коли і чому вони виникли. Звичай веселитися, жартувати й обманювати один одного саме 1 квітня існує в дуже багатьох країнах. Про виникнення першоквітневої традиції існує чимало різних гіпотез, що сходяться в одному: коріння її глибоко йдуть у середньовічну європейську карнавально-балаганну культуру.
Більшість істориків зазвичай пов’язують це свято з веселим святкуванням початку весни. В історичних документах уперше згадується про День дурня 1582 року у Франції. До цього часу французи офіційно святкували Новий рік вісім днів — з 25 березня до 1 квітня. Кульмінація веселощів припадала саме на 1 квітня. В часи правління короля Шарля ІХ (1561 — 1574) був виданий декрет про перехід на Григоріанський календар та перенесення святкування Нового року на 1 січня. Але оскільки в ті часи інформація поширювалася зі столиці до провінції в буквальному сенсі «на возах», а багато французів просто не бажали відмовлятися від старих традицій, то святкування Нового року 1 квітня тривало ще довго, аж поки це не стало анахронізмом, якого дотримувалися одиниці, котрих називали «дурнями», а свято — Днем дурня.
У ті часи зародилася й традиція «пошивати у дурні» знайомих і незнайомих осіб шляхом поширення 1 квітня неправдивих повідомлень чи новин. До Англії та Шотландії першоквітнева традиція поширилася у XVIII столітті, а звідти невдовзі помандрувала за океан до англійських і французьких колоній в Америці. В окремих країнах виробилися свої особливості святкування Дня дурня. У Мексиці, на відміну від усього світу, його святкують 28 грудня, а в Шотландії — два дні: 1 і 2 квітня. При цьому 2 квітня має назву Хвостатого дня і впродовж нього звучать жарти лише «нижче пояса».