Серед багатьох дат, у літописі нашої Батьківщини, одна з найпам’ятніших – 9 травня 1945 року. Минають роки і десятиріччя, одні події змінюються іншими, але цей день постає ще більш значимим і яскравим. Цього дня, 64 роки тому мільйони людей з усього світу з величезною радістю зустріли хвилюючу звістку про безприкладну перемогу радянського народу і його збройних сил над фашистською Німеччиною.
 |
На концерті з нагоди Великої Перемоги перед присутніми виступив в. о. ректора Хмельницького університету управління та права Л.І. Чорний. З особливим трепетом в душі студенти вітали зі святом першого проректора університету, доктора юридичних наук, професора Р. І. Кондратьєва, який на свої очі бачив страхіття Великої Вітчизняної Війни. З вітальним словом виступив і голова Студради Олександр Матвійчук.
Незабутні миттєвості глядачам подарували наші артисти-співаки Анна Діхтярук, Леся Степанидина, Євген Кукурудза, Оля Федорович та Катя Джигун. Родзинкою концерту стала пісня Олександра Розенбаума у виконанні Наталі Володимирівни Тітової з дочкою Марією під музичний акомпанемент Володі Маркевича.
А зранку 9 травня професорсько-викладацький склад університету разом зі студентами брали участь в урочистому покладанні квітів до Вічного Вогню.
Пам’ять людська чимось нагадує струну. Вона може бути мовчазною, але ніколи не байдужою. Досить торкнути її – і Струна Пам’ять – обізветься давно переболілим болем або запеченим згустком гніву і ненависті. А найчастіше – урочисто-скорботною гамою шани, до всього, що минуло, але не стало безплідним попелом. І дуже добре, коли люди частіше торкаються цієї струни у своїх серцях – бо ще вдячнішими стануть нащадки, ще більше почерпнуть з минувшини мужності, відданості, глибокого усвідомлення своєї життєвої суті, своєї ролі, покликання й призначення в сьогоденні й майбутті. З цього черпається невмируща сила буття, яка живить вічність.
 |  |  |
 |  |  |
 |
