В останній день поїздки ми відвідали Берлін, і ви знаєте, відчули себе ніби дома. Адже архітектура, вулиці, будинки і пам’ятники – все це позначене знаком серпа і молота! СРСР залишив тут значний слід, а російська мова одна з найпоширеніших в місті (Вам це нічого не нагадує?). Більше того, знання російської є обов’язковим при працевлаштуванні на деякі фірми.
У Берлін ми приїхали в обідню пору і організатори запропонували колективно пообідати і скуштувати національну страву – свинячу ніжку або рульку, як називають її місцеві. Знавці страви складали легенди про неземний смак цього м’яса Дійсно неземний – недоварене м’ясо з двосантиметровим шаром сала і все це в кислючий капусті з горохом та гірчицею невідомого походження! Все б нічого, якби не ціна в 10 євро! Хоча приємні враження залишились – до страви подавали кухоль пива та шнапс!
Після обіду часу залишалось обмаль, а відвідати Рейхстаг і знаменитий берлінський зоопарк потрібно обов’язково! Що цікаво, з часів існування берлінської стіни в місті було два зоопарки і навіть після об’єднання Німеччини так залишилось.
 |
Звісно, неможливо оминути сувенірні крамнички з різними ведмедиками, ведмежатами і ведмедями (нагадаю, ведмідь – символ Берліну і навіть зображений на його гербі).
Нас вразило унікальне почуття гумору німців - вони дають своєрідні прізвиська різним приміщенням та пам’ятникам. Наприклад, будівля секретаріату канцлера – «пральна машина», а башта телерадіокомпанії – «вагітна голка».
Ще Берлін славиться своїм модерновим залізничним вокзалом на 4 поверхи: потяги прибувають на 2 поверх, а на підземних рівнях знаходиться метро!
Не обійшлось і без врочистостей! В останній день подорожі організатори кожному з нас вручили сертифікат, що засвідчував офіційний візит до штаб-квартири Ради Європи.
Повертались ми через Польщу і завітали до міста Вроцлав, або долини супермаркетів, як його ще називають. Правда, в той день було велике релігійне свято і магазини не працювали, тому виїхали ми на декілька годин раніше…
Повертаючись додому, відразу відчуваєш на собі наближення Батьківщини, звичайно ж, завдяки «якості» доріг! Але через десять днів у Європі, ми зрозуміли, що нічого ріднішого за ці дороги, поля, даішників та базар бути просто не може!
 |  |  |
 |  |  |
 |
