Наші у Європі: день п’ятий – Париж – побачили і не вмерли!

      В Париж ми приїхали 29 жовтня годині о восьмій ранку і зупинилися неподалік від Ейфелевої вежі, після чого відразу побігли займати чергу, аби встигнути завидна піднятись на неї!

      На шляху до символу французької столиці нас намагалися з усіх сторін окупувати чорношкірі продавці сувенірів і зі словами «Ей, земляки!!!» пропонувати свою продукцію! Ми з радістю розуміючи, що російську тут знають, гуртом скупили в них мало не весь товар (тому тепер у спільних знайомих є декілька наборів брелоків із Ейфелевою вежею)!

      До якої ми, слава Богу, прийшли раненько, бо вже після нас черга простяглась на 300 метрів! Далі, пройшовши систему контролю та заплативши 12 євро, з чистою совістю і трепетом в душі піднялися ліфтом на 3 поверх вежі і відразу …. нічого не побачили через густий вранішній туман. Тому побродивши в хмарах, знайшли своїх і спустилися дещо нижче, а там вже все місто, як на долоні! Від такої панорами крутилась голова і здавалось, серце вискочить з грудей!

      Але поступово всі відходили від шокового стану, годинки зо дві реалізовували свої фантазії в плані фото на фоні Ейфелевої вежі та гуляли! А далі автобусна екскурсія містом, екскурсоводом була російська емігрантка поважного віку, тому заодно ми отримали і порівняльну характеристику рівня соціально-економічного розвитку країн Євросоюзу та колишнього СРСР.
Але головне – побачили на свої очі те, про що раніше лише чули – Тріумфальна арка, Єлисейські поля (виявляється зараз це просто вулиця), Лувр (без слів!!!), стіна миру, міст Олександра та  будинок інвалідів де стоїть гробниця Наполеона! Не дарма художники та поети здавна називають Париж «Містом світла»!

      Особливо всіх вразив діловий квартал Парижу з п’ятдесятиповерховими скляними будівлями та надсучасною архітектурою.

      Після поселення в готель час ще залишався, а тому ми вирішили не гаяти його дарма і відвідати легендарний музей «Лувр». Проте швидко зробити це не вийшло, адже їхати потрібно було на метро. А паризьке метро - це вам не київське з 3 основними гілками, там аж 14 ліній метро, при чому кожен потяг прямує по своєму окремому маршруту (вартість одного квитка в метро 3,6 Євро)! Одним словом до Лувру ми добирались півтори години!

      Але побачити «Джоконду» Леонардо Да Вінчі та Венеру Мілоську встигли, бо всі коридори там ведуть до цих двох шедеврів! Проте навіть за такий короткий проміжок часу в музеї без проблем можна заблукати – замріяно розглядаючи древні статуї, полотна відомих митців та ювелірні прикраси, несподівано для себе виходиш зовсім на іншому поверсі і взагалі в іншому крилі!
Повертались ми додому  з неймовірними враженнями і навіть втома не відчувалася!

      Читайте наступного разу: день шостий – знову Париж – найдревніший університет Європи Сорбонна.