Згідно Закону України «Про державну службу» - «право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України».
Хмельницький університет управління та права – один із вищих державних гуманітарних навчальних закладів, який готує державних службовців. А тому немає потреби довго розповідати людям, що обрали саме такий життєвий шлях, що державний службовець – це особлива професія, представник якої володіє, з одного боку, широкими повноваженнями, а з іншого – несе подвійну відповідальність за стан справ у суспільстві. Це нелегка праця, яка потребує самовідданості та бажання служити людям.
 |
А от які вимоги були до людей, що обіймали ці посади століття тому, спробуємо з’ясувати.
Державні службовці виконували не лише свої посадові обов’язки, а й приймали активну участь у громадському житті та були щирими благодійниками. Цікаво, що благодійність вважалася нормою життя не лише безпосередньо державних осіб, а й усієї їхньої родини. Так, наприклад, дружини губернаторів, губернських і повітових службовців та судових посадовців обов’язково займалися опікунством та очолювали різноманітні благодійні фонди.
Яскравим прикладом цього може служити життя та діяльність державного службовця Проскурівського повіту Кисельова Сергія Івановича. Він народився 13 вересня 1877 р. у родині київського спадкового Почесного громадянина. В 1901 р. закінчив юридичний факультет університету Св. Володимира (нині Київський Національний університет імені Тараса Шевченка) і був направлений у Кишинівський окружний суд. 28 лютого 1902 р. Сергій Кисельов був переведений у розпорядження голови Проскурівського з’їзду мирових суддів. Саме з цього часу розпочалася подільська частина біографії майбутнього губернського старости та його ріст як фахівця. 2 березня 1907 р. Сергія Івановича призначили на посаду Почесного мирового судді Проскурівського округу і одночасно він став виконувати обов’язки члена повітової комісії по землевпорядкуванню. 14 травня 1912 р. відбулися Треті Проскурівські повітові земські збори, на яких С. Кисельов був обраний на посаду голови Проскурівської земської управи. Бездоганна праця на цій посаді підтвердила високу кваліфікацію Сергія Івановича і тому, коли 14 листопада 1914 р. були скликані Четверті земські збори, його повторно обрали головою. На цей раз строком до 1917 р. Таким чином, до 1917 р. Кисельов зробив у Проскурові непогану кар’єру. Він мав у повіті повагу, з його думкою рахувалися в губернії. До того ж, 29 грудня 1914 р. він отримав високий чин надвірного радника.
Особисте життя земського голови також склалося вдало. Одружився він ще під час навчання в університеті. Дружина – Катерина Миколаївна Шантаріна (народилася 28.11.1876 р., дочка відомого полковника – героя середньоазіатських походів). Подружжя мало трьох дітей: сина Олександра (1900 р. н.), доньок Ірину (1907 р. н.) та Наталку (1912 р. н.).
В 1910-1911 рр. родина Кисельових придбала на Поділлі земельні маєтки. Сергій Іванович оформив документи на 322 десятини землі при селі Заруддя Проскурівського повіту, а Катерина Миколаївна стала власницею 348 десятин при селі Пашківці того ж повіту. Відразу після придбання Пашковецького маєтку Катерина Кисельова бере під опіку сільський притулок-богодільню. У 1912 р. наказом по цивільному відомству Сергія Кисельова призначили довічним членом Пашковецького сільського піклувального притулку-богодільні.
В лютому 1913 р. С. Кисельов прийняв звання і обов’язки Почесного опікуна Проскурівського Олексіївського реального училища. Земський голова зобов’язувався крім всебічної адміністративно-організаційної допомоги, щорічно вносити на розвиток училища від 300 до 500 карбованців. Ці кошти використовувалися як допомога на сплату за право навчання учням з бідних родин (навчання коштувало 50 крб. на рік, але не всі батьки були в змозі внести повну суму), а також на фінансування медичного обслуговування вихованців, закупівлю підручників, організацію культурних заходів.
Крім вищезгаданих справ «на благо Вітчизни», Сергій Іванович Кисельов займався й іншими, за що отримав 11 офіційних нагород.
І таких прикладів можна навести чимало.
Але хочеться привітати зі святом Вас, нинішні та майбутні державні службовці! Добра та щастя Вам, благополуччя, невичерпної енергії, душевної рівноваги. Хай удача завжди буде разом із Вами в усіх ваших справах! А молодій генерації державних службовців хочеться побажати стати справжніми спадкоємцями та послідовниками гарних вікових традицій своїх пращурів.
Підготувала інженер відділу ІТ
Наукової бібліотеки ХУУП
Єсюніна Галина
