“Георгій Костянтинович Жуков - найвідоміший радянський полководець, ім’я якого фактично стало синонімом Перемоги. Перелічувати бойові досягнення видатного маршала немає сенсу - про них знають майже всі. А от згадати подільські сторінки його життя буде цікаво, тим більше, що деякі з них посідають значне місце в біографії Жукова..
Поділля: перше бойове хрещення
Йшла перша світова війна. В серпні 1916 року дев’ятнадцятирічного віце-унтер-офіцера Георгія Жукова відправляють на південно-західний фронт, в розташування 10-го драгунського Новгородського полку. "Нас висадили в районі Кам’янця-Подільського..., - згадував Г.Жуков. - Коли висадка підходила до кінця, пролунав сигнал повітряної тривоги. Всі швидко сховалися, хто де міг. Літак-розвідник противника покружляв над нами і пішов на захід, скинувши кілька бомб. Було вбито солдата і поранено п’ятеро коней.
Це було наше перше бойове хрещення. З району висадки все поповнення похідним порядком було направлено на ріку Дністер, де в цей час наша кавалерійська дивізія стояла в резерві фронту".
Проскурів, 1940 рік
Вдруге Г.Жуков опинився на Поділлі вже генералом армії. В червні 1940 року він приймає під командування Київський особливий військовий округ. Перед округом та його командувачем стояло завдання створення Південного фронту для "визволення Північної Буковини та Бессарабії з-під окупації Румунії". Штаб фронту розташувався у Проскурові, а Г.Жуков за короткий час відвідує майже всі частини і з’єднання округу, значна частка яких була розташована на теренах нашої області. Саме в цей період командуючий проводить нараду і виступає з доповіддю в проскурівському Будинку офіцерів (нині приміщення юридичного факультету Хмельницького університету управління та права) перед командним складом гарнізону. (До речі, про перебування Жукова засвідчує пам’ятна дошка біля головного входу у будівлю, яка встановлена за ініціативи ректора університету В.М. Олуйка).
Проскурівсько-Чернівецька операція
7 березня 1944 року Маршал Радянського Союзу Г.Жуков прибуває до Славути, в штаб 1-го Українського фронту, командуючим якого він був призначений шість днів тому. З 4 березня до 14 квітня війська фронту проводять Проскурівсько-Чернівецьку операцію - одну з найважливіших на цьому етапі війни. Саме після успіху в ній Г.Жукова було нагороджено найвищим військовим орденом - "Перемога" за № 1. Цим орденом відзначали в СРСР осіб вищого командного складу за успішне проведення крупномасштабних операцій, внаслідок яких докорінно змінювалося становище на фронті. Всього було випущено 20 таких орденів. Цієї нагороди удостоїлися лише 17 чоловік, причому Георгій Жуков двічі (по 2 ордени отримали також Сталін і маршал Василевський).
Полювання маршала Жукова
Після завершення Проскурівсько-Чернівецької операції фронт стабілізувався, у військових йшла підготовка до наступних боїв. Г.Жуков дозволив собі один день відпочинку, і, як завзятий мисливець, доручив майорові М.Бєдову (начальник охорони маршала) організувати полювання. Як потім згадував М.Бєдов: "Полювали ми біля села Маначин, що неподалік від Волочиська. 16 травня в селі дістали човен. Я сів за весло, маршал з півавтоматом влаштувався на кормі. З очерету раптом випурхнули дві качки. Жуков відкрив по них вогонь. Для мене постріли були несподіванкою, я не втримав човна, й ми перекинулися. А качку маршал дістав все-таки".
Пам’ять
Востаннє Жуков побував на Хмельниччині в жовтні 1968 року. Зустрічався з воїнами гарнізону, трудящими міста, відвідав обласний краєзнавчий музей, в якому, до речі, залишив автограф на своєму портреті. При цьому Георгій Костянтинович cказав: "Поділля залишиться в моїй пам’яті назавжди. Тут я прийняв перше бойове хрещення, тут я отримав свою найвищу військову нагороду".
Щиро вітаємо ветеранів Великої Вітчизняної війни та всіх громадян України зі світлим і радісним святом Перемоги над фашистськими загарбниками.
Ми пам’ятаємо про тих, хто, не шкодуючи власного життя, захищав рідну землю, наше сьогодення. Прийміть найтепліші побажання міцного здоров’я, затишку та благополуччя.
Мирного неба Вам та Вашим родинам!
Відділ ІТ наукової бібліотеки ХУУП