Кожних чотири роки світ очікує на подію, що несе мир і об’єднує народи. Олімпіада…
В березні цього року олімпійський вогонь із Афін було доставлено до Пекіна, звідки він розпочав свою подорож двадцятьма країнами світу перед тим, як повернутися у серпні на церемонію відкриття Олімпійських ігор у Пекіні.
Незабаром і до нас докотиться олімпійська «хвиля». Наші батьки, викладачі згадують світлу подію ХХ століття - Олімпіаду 1980 року, що проходила в Москві. Це було не так давно, але для нас розповіді наших батьків та старших товаришів стали історією.
Про свій вклад в Олімпійські ігри 1980 року, розповів нам і наш ректор - Віталій Миколайович Олуйко.
«Я навчався в м. Кам’янець-Подільському і крім навчання, звісно, активно займався спортом. Наш інститут іноді називали КПСХ (Кам’янець-Подільський спортивно-художній). Кого в нас тільки не було: артисти, співаки, спортсмени… Для навчального закладу це було престижно. В студентські роки, я займався в секції легкої атлетики, п’ятиборством: біг на довгі дистанції; біг на 100 м; стрільба; плавання; метання гранати. Ми виступали в області і за її межами, так на одному з таких змагань, в м. Дніпропетровську на стадіоні «Метіор», я отримав звання кандидата в майстри спорту з легкої атлетики. Це було моїм найбільшим досягненням у спортивній кар’єрі.
У 1980 році колишній СРСР отримав право прийняти на своїй території Олімпіаду. Радянська влада робила все можливе, щоб заслужити авторитет зарубіжних країн: будувалися дороги, ресторани, стадіони. Відчувалося піднесення, особливо серед молоді, адже тоді було модно займатися спортом. Зараз, під час підготовки до «Євро-2012», я не відчуваю такого піднесення серед нашої молоді.
 |
Отже тоді, у 1980 році кращих спортсменів м. Кам’янець-Подільського, комітет комсомолу та ректорат обрали для почесного супроводження олімпійського вогню. Нам видали гарну якісну спортивну форму (яку я зберігаю досі) та довго тренували. Нарешті, на Святі зустрічі олімпійського вогню, на площі перед міською радою, ми прийняли почесну естафету і пронесли вогонь миру найбільш відповідальною ділянкою міста: площа – центральні вулиці Кам’янця-Подільського – проспект…
Спогади залишилися до цих пір світлі і найкращі. Мрія кожного спортсмена - якщо не взяти участь у самій олімпіаді, то принаймні на декілька метрів наблизити священний вогонь до олімпійської чаші.
В той день ми були героями. Коли ми прийшли в університет - на нас усі дивилися із захопленням, з нами фотографувалися, а дівчата вважали нас справжніми лицарями. В ці дні, мої колеги вирішили відсвяткувати початок Олімпійських ігор у досить цікавий спосіб: шляхом пробігу марафонської дистанції на 42 км 150 м. Це був пробіг не на результат, а на випробування, щоб потім знати усе життя, що ти здатний пробігти марафонську дистанцію. Я досяг багатьох цілей на той час: мною пишалися батьки, та й своїй рідній Ямпільській школі я подарував багато своїх спортивних здобутків.
Зараз в нашої молоді немає бажання займатися спортом, нажаль… Але не потрібно забувати, що рух – це життя. І ранкова зарядка повинна бути обов’язковим початком дня..
Я хотів би подякувати завідувачу кафедри фізичного виховання Лозинському С.В., адже спортивна робота у нашому університеті ведеться на найвищому рівні. В нас чудова волейбольна і баскетбольна команди, футбольна команда бере участь в Чемпіонаті області. Спорт – це красиво, це здоров’я, гарний настрій, витривалість, сила, енергія. Здорова людина здатна долати будь-які труднощі, досягти в житті успіху.
Я хотів би побажати українським спортсменам, у тому числі і нашим хмельничанам, найкращих результатів на Олімпійських іграх і щоб наш державний гімн, не раз лунав у великому Китаї».
Інтерв’ю з ректором ХУУП В.М. Олуйком
підготувала редактор студентської газети «Гаудеамус»
Діна Кушнір
Фото з особистого архіву В.М. Олуйка
 |
