 |
Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", а тиждень перед цією неділею - "вербним". Звичай святити вербу дуже старий. Згідно з біблійним описом Христос за тиждень до свого Воскресіння в’їхав у Єрусалим на віслюку. Вдячний народ встеляв Йому дорогу пальмовими гілками, отож у католиків це свято іменується Пальмова неділя. У нас же в силу того, що українська флора не багата на пальми ці функції взяла на себе верба. І це не дивно, бо саме вона першою пускає паростки відчувши прихід весни.
У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо "буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо "будуть гіркі".
У Вербну неділю святять вербу. У церквах цього дня проходять пишні богослужіння. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослужіння сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".
Колись господарі, повертаючись із церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток"; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.
Прийшовши додому треба декілька разів стьобнути свою дитину освяченою гілкою, при цьому примовляючи:
Не я б’ю - верба б’є:
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу."Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою - "щоб нечисть не чіплялася до тварин". Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду - "щоб град зупинився". Якщо ви збережете освячену вербову гілку, то вона захистить Ваше помешкання від пожеж. Верба має велике значення в народній медицині, адже вона допомагає від різноманітних хвороб, дурного ока. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що "поможе". Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку.
Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу - один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп’яли Спасителя: "за це її черви точать". Крім того, за народнім віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів’я: "Закохався, як чорт у суху вербу!" Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі "базоки" або "котики".
 |
За матеріалами сайтів
http://www.kolyadka.h1.ru/Verba.html
http://www.ukrop.com/ua/ukraine/tradition/paskha
