В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?
Буяють квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.
Мільйони людей забрала Друга світова війна. Це важко усвідомити, важко осягнути. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли гинули мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло.
Ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої світової війни та промовляємо слова вдячності живим, котрі пройшли опаленими дорогами війни.
8 травня у Хмельницькому університеті управління та права відбулися урочистості з нагоди Дня Перемоги. Напередодні свята актова зала університету була переповнена студентами та викладачами.
Цей день для усіх нас завжди був і буде особливим. Про страшні роки військових дій, нелегкий тягар післявоєнної відбудови, вдячність та привітання у своєму слові згадав ректор університету Олег Миколайович Омельчук. З особливим трепетом усі присутні слухали спогади дитини війни, заступника завідувача кафедри філософії та соціально-гуманітарних наук, кандидата педагогічних наук Олексія Івановича Денищика.
Від імені усієї студентської громади до присутніх, ветеранів і тих, чиє дитинство було обпалене Другою світовою, звернулася голова студентського профкому Анна Царук.
Також гостями заходу були учасники Євромайдану та волонтери: Валентина Базилюк, Михайло Твердохліб і Леся Стебло. Гості привітали усіх присутніх з Днем великої Перемоги та розповіли про суворі будні наших солдатів, які сьогодні захищають кордони нашої держави. Вони передали кращим волонтерам університету прапори з словами подяки. У виконанні Валентини Базилюк прозвучала музична композиція, привезена з патріотичним духом Майдану.
А після традиційної, але завжди пам’ятно-трагічної хвилини мовчання, ми згадували воєнні пісні, читали вірші-спогади і танцювали вічно молодий вальс, такий же молодий, як солдати, що навіки залишилися в землі…
