Ірина Онуфран – магістрантка Хмельницького університету управління та права. Цьогоріч вона представлятиме Хмельниччину на всеукраїнському конкурсі «Кращий студент України»
«Спершу пари, тоді робота в університеті, увечері уроки репетиторства», – розповідає Ірина про свій розпорядок дня. Проте, навіть, у такому напруженому графіку у неї знаходиться час для участі у студентських проектах, гри у КВН, змагань, конкурсів і подорожей. «Газета Поділля» зустрілася з подільською студенткою, яка завжди все встигає, аби дізнатися, як їй це вдається
– Ірино, минулого року ти стала переможницею регіонального конкурсу «Кращий студент». Як тобі це вдалося?
– Треба бути активним! Я навчаюся так, як і багато студентів нашого університету. Для перемоги не треба занадто багато, головне – бажання робити щось корисне. Цей конкурс проводила молодіжна громадська організація «Студентська республіка України». Спершу відбір проходить на вузівському рівні, тоді на регіональному і врешті – на всеукраїнському. Останній проводять за підсумками двох років. Тобто, на всеукраїнському випробувати свої сили я зможу лише цього року. Регіональний конкурс «Кращий студент-2012» більше нагадував конкурс краси – лише дівчата. Спершу презентація себе і своєї діяльності, а тоді творчий конкурс. Для останнього я обрала КВН, і не помилилася.
– Ти любиш КВН, але в ХУУП очолюєш Дебатний клуб і команду «Enactus». Розкажи про свій шлях у таких різних напрямках роботи?
– Мій шлях в КВН розпочався з команди нашого університету «Проект-05», на зміну якій прийшла чудова команда «Отдыхаем вместе». На даний момент я є членом київської команди «Необьяснимо, но факт»). Окрім того, я голова дебатного клубу ХУУП. Дебати – інтелектуально-рольова гра, в якій відтворюється прийняття законопроектів Британським парламентом. Є уряд, опозиція і спікер, який виступає в ролі судді. Він дає певну резолюцію: уряд повинен відстоювати її, опозиція – протистояти. На підготовку дають 15 хвилин. Аби перемогти слід не лише відбити аргументи попередників, навести свої, але й задіявши усі свої знання і вміння аргументовано вести суперечку, переконати усіх присутніх у своїй правоті. Я двічі їздила на міжнародний англомовний турнір Kyiv Open, організований Дебатною академією України. А у 2011 році увійшла до 15 найкращих спікерів турніру.
– Взяти участь у шоу «Розсміши коміка» не хочеш, мені здається, тобі це вдалося б?
– Я не автор, я – акторка. У 2009 році я стала найкращою акторкою Асоціації КВН України.
Можливо й розсмішу, але у мене немає власного текстового матеріалу, а брати чужий мені не хотілося б. Намагаюся не лізти туди, де я не надто сильна. Якби хтось, хто має текст запропонував мені виступити разом, можливо я і погодилася б.
– Про організацію «Enactus» знають не всі. Чим займається ваша університетська команда?
– «Enactus» – це міжнародна організація, яка своєю діяльністю охоплює сорок країн світу. Є команда студентів вузу, які реалізують соціальні бізнес-проекти. Вони самостійно вибирають цільову аудиторію – людей, які з тих чи інших причин не мають можливості самостійно заробляти (пенсіонери, інваліди, сироти), придумують для них спосіб заробітку, шукають спонсорів і допомагають налагодити процес заробляння коштів. Однак ми не даємо рибку, ми даємо їм вудочку.
– Нині ви реалізовуєте власний проект у хмельницькому товаристві глухих.
– Так, намагаємося через мережу інтернет налагодити підприємницьку діяльність з продажу виробів, які члени нечуючі створюють власними руками. Це вишиванки, джинсові сумки. В рамках «Enactus» – це перший проект нашої університетської команди, окрім нього є ще три, але це поки що секрет.
– Звідки у тебе стільки цілеспрямованості, невже ніколи не хочеться закинути книжки подалі й гайнути на дискотеку?
– По-перше, будь-яке моє досягнення – гордість для сім’ї. А по-друге, я вийшла за рамки своєї зони комфорту – переїхала з батьківського дому, де для були створені всі умови для спокійного життя. Переїхавши на навчання до м. Хмельницького я відразу включилась в активну громадську діяльність. Спочатку вона обмежувалась членством у Студентській раді університету та участь у КВН в складі університетської команди, а потім поступово прибавлялися нові напрямки – робота репетитором, участь у конференціях та з’їздах, дебати, «Enactus», робота в Студентському бізнес-центрі університету. І чим більше напрямків я охоплювала, тим більше нового та цікавого відкривала для себе, що надзвичайно захоплює та стимулює до подальшого розвитку. Тому для досягнення успіху я щиро раджу усім виходити за рамки своєї зони комфорту.
– Як ти уявляєш своє життя після закінчення університету, залишишся у Хмельницькому?
– Це ще під питанням. Як варіант, я продовжу працювати в університеті. Але я мрію про велику компанію, яка активно розвивалася б, вкладала у розвиток своїх працівників, де можна було б й надалі самовдосконалюватися. І доки у мене є такі великі амбіції, я хочу спробувати реалізувати себе у цьому напрямку.
Хмельницький обласний тижневик «Газета Поділля» від 24 січня 2013 року, №4 (58), сторінка 7.
Автор Софія Жуковська
