В умовах розбудови української держави, соціальних і правових реформ, переходу до ринкових відносин стали актуальними проблеми перебудови існуючої системи підготовки юристів, озброєних сучасними знаннями, культурою, високим рівнем громадянської та соціальної свідомості. Відповідно до основних принципів ООН щодо суспільної ролі і місця правника визначено, що юрист – це (1) відкрита та доступна для клієнта особа, що (2) на засадах здобутої кваліфікації та (3) дотримання високих стандартів моральності та професійної етики здійснює свою діяльність із (4) захисту прав та законних інтересів клієнта з урахуванням публічного порядку держави. Звідси основними завданням ВЮО є надання належної професійної кваліфікації (знання правового порядку держави та уміння застосовувати законодавство при вирішенні справ) у поєднані із вихованням професійних ідеалів та поваги до морального обов'язку, прав та свобод людини, а також постійне підвищення професійних навичок юристів, підвищення гарантованості індивідуальних та колективних прав людини відповідно до Рекомендацій Ради Європи щодо свободи здійснення юридичної професії.

Вищу юридичну освіту в Україні (далі – ВЮО) слід розглядати як певний рівень фахової освіти, а також як безперервний процес спеціалізованого теоретичного та практичного навчання, що здійснюється у вищих навчальних закладах, в яких (а) зосереджений висококваліфікований науковий і науково-педагогічний персонал, (б) забезпечується поєднання навчального процесу з науково-практичною діяльністю, та (в) готуються компетентні кадри у галузі права відповідно до стандартів вищої освіти. Основне завдання ВЮО – підготовка кваліфікованих фахівців у галузі права, які працюють на утвердження в суспільстві верховенства права та правової свідомості й правової культури громадян.

Система вищої юридичної освіти є складною і взаємодіє з політичними, економічними, культурними і соціальними системами. В таких умовах вища юридична освіта не може бути пасивною, а повинна суттєво і динамічно впливати на оточуюче середовище, формуючи цивілізоване демократичне правове поле. В цьому аспекті її позитивна роль і просвітницька місія є значною, а часом – вирішальною. Однак, доводиться констатувати, що наразі українська система вищої юридичної освіти не набула тих якісних характеристик, які дозволили б поставити її в один ряд з системами юридичної підготовки більшості країн Європи та провідних країн світу, зайняти належне місце у форматі міжнародної співпраці та конкуренції в сфері освітянських правничих послуг.

Актуальність подальшого розвитку ВЮО підтверджується, зокрема, фактом затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 р. №344 Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року. Необхідність реформування вищої освіти, у тому числі юридичної, визначено Комплексним планом заходів з розвитку освіти в Україні на період до 2011 року (затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 р. №1352), відомчими документами Міністерства освіти та науки та міжнародними зобов’язаннями України, як країни-учасниці Болонського процесу. Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України №396-р від 12 липня 2006 року схвалена Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки. Наказом Міністерства освіти і науки №612 від 13.07.2007 року затверджено План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське та світове освітнє співтовариство на період до 2010 року.

Основними проблемами розвитку ВЮО на сучасному етапі є:

· недосконалість системи ВЮО, що має забезпечувати її високу якість, через значне збільшення кількості ВНЗ різних форм власності, в яких готують фахівців-юристів, та здійснення підготовки фахівців-юристів у непрофільних ВНЗ;

· відсутність галузевих стандартів підготовки бакалаврів права та магістрів права;

· недосконалість навчального та навчально-методичного забезпечення (значна частка неюридичних дисциплін, неефективність організації практик та змісту їх професійного наповнення, а також державної підсумкової атестації);

· неузгодженість нормативно-правових актів, які регламентують підготовку у тому числі і фахівців-юристів (на сьогодні основні вимоги до навчально-виховного процесу визначено у законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Переліках напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра” (затверджений постановою КМУ від 13 грудня 2006 року № 1719) та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчали закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 року №839), „Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)” (затверджене постановою КМУ від 20 січня 1998 року), «Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2003 року), «Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою (наказ Міністерства освіти і науки України від 31 липня 1998 року); «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ Міністерства освіти і науки України від 2 червня 1993 року); „Про розроблення державних стандартів вищої освіти” (постанова КМУ від 7 серпня 1998 року) та інші. Деякі з зазначених нормативно-правових актів застаріли і не відповідають вимогам сьогодення, а процес прийняття нових здійснюється повільно).

ІІ. АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВИХ ПРОБЛЕМ В ВЮО ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Стандарти вищої юридичної освіти

У світі і, частково в Україні, сформовано загальні стандарти юридичних професій (правила поведінки, етики, суддів, прокурорів, адвокатів, юристів-держслужбовців). Стандарти «бакалавр права», та „магістр права” які з врахуванням міжгалузевого значення підготовки фахівців-юристів, мають затверджуватись Кабінетом Міністрів України, повинні враховувати особливості і специфіку професійних стандартів, оскільки кожна правова система запроваджує такі стандарти крізь призму власної історії держави та права.

Організаційно-адміністративні засади

Реформування ВЮО в Україні ускладнюється в значній мірі через розпорошеність вищих навчальних закладів за підпорядкованістю. Розвиток, в останні роки, підготовки юристів в непрофільних (технічних, технологічних, економічних, педагогічних тощо) університетах та необґрунтоване збільшення їх кількості, а отже і ліцензованого обсягу, призвело до перенасичення такими фахівцями ринку праці.

Управління ВЮО в Україні здійснюється Міністерством освіти та науки України за участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади, у тому числі тих, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади (Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки, Державний комітет охорони державного кордону, Державна митна служба, Державна податкова адміністрація та інші). В управлінні ВЮО бере участь Науково-методична комісія з права Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки, яка проводить експертизи змісту юридичної освіти (навчальних планів і програм), навчальних посібників і підручників.

Зовнішній поточний контроль ВЮО з питань добору керівних, науково-педагогічних і педагогічних кадрів, стану та розвитку матеріально-технічної бази, навчально-виховної, методичної і наукової роботи здійснюється Державною інспекцією навчальних закладів Міністерства освіти та науки. Зовнішній контроль ВЮО ускладнювався й ускладнюється зараз у зв’язку з відсутністю впродовж тривалого часу єдиних вимог до підготовки юристів.

Внутрішній контроль якості знань студентів у вищих навчальних закладах здійснюється у формі поточного контролю впродовж семестру (модульно-рейтингова система) та семестрового контролю (заліки і екзамени), що регламентовано відповідним положенням про організацію навчального процесу. Внутрішнє оцінювання є відчутно суб’єктивним, оскільки здійснюється без застосування чітких та прозорих критеріїв. Не передбачено конкретних і дійових адміністративних та інших заходів щодо гарантування якості освіти і відповідальності керівників вищих навчальних закладів на випадок її невідповідності якості освіти державному стандарту. Винятком є лише попередження про анулювання ліцензії та анулювання ліцензії.

Доступ до вищої юридичної освіти

Доступність юридичної освіти ускладнюється відсутністю базової правової підготовки в системі загальної освіти через відсутність або неналежне викладання дисциплін, які б надавали основи правових знань та дозволяли випускникам загальноосвітніх закладів оглядово орієнтуватися у правових питаннях. Здобуття професійної кваліфікації за напрямом “Право” повинно ґрунтуватись на вільному виборі та глибокому особистому усвідомленні суспільної значущості, гуманістичної спрямованості даної професії. Таке ставлення до свого професійного вибору може сформуватися у майбутнього юриста лише за умови засвоєння знань про сутність прав і свобод людини, виховання поваги до них, усвідомлення гуманістичних правових ідей, культивування загальнолюдських і національних правових цінностей, що, врешті, спрямовано на подолання правового нігілізму, вироблення розуміння та відповідального ставлення до законності та правопорядку.

Матеріально-фінансове та кадрове забезпечення

Матеріальне та кадрове забезпечення ВЮО в Україні різниться переважно в залежності від форми власності навчального закладу. Проте така різниця є лише у джерелах фінансування, але не завжди позначається на якості освітянських послуг.

В окремих державних ВНЗ юридичні навчально-наукові підрозділи (факультети, інститути і інш.) виконують роль фінансового донора для виживання всього ВНЗ, що негативно позначається на рівні фінансування таких підрозділів.

Видання навчальних та навчально-методичних матеріалів та забезпечення ними юридичних ВНЗ є недостатнім.

Майже всі заклади не мають достатньо місць в гуртожитках для проживання студентів, що приїхали на навчання з інших місцевостей. Практична більшість закладів не пристосована для навчання людей із особливими потребами, навчання таких осіб, що відбувається переважно дистанційно, не забезпечується ресурсами закладів.

Навчальний процес

Наразі навчальний процес ВЮО в Україні переобтяжений нормативно-теоретичним навчанням, а тому не в повній мірі сприяє підготовці орієнтованих на практику фахівців, не стимулює індивідуальну навчальну активність студентів.

Навчальні плани є негнучкими і лише побіжно враховують неправову сферу діяльності юриста (ділову комунікацію, тактику дій, конструктивний аналіз та моделювання ситуацій, - сфери, що не є безпосереднім розглядом і ситуативним підбором норм права, однак становлять важливу прагматичну складову повсякденної активності фахівця у праві); не враховують практичних потреб у підготовці спеціалістів за конкретними напрямами практичної роботи, що ґрунтуються на міжгалузевому правозастосуванні. При викладанні гуманітарних дисциплін не достатньо враховується фахових нахил студентів.

Студенти перевантажені вивченням дисциплін, які не мають змістовного юридичного сенсу. Водночас, не викладаються курси, спрямовані на оволодіння студентами практичних навичок професії юриста. Не набуло належного значення, хоча і поширюється у закладах ВЮО, клінічне навчання, що має самостійну нормативно-правову регламентацію актом Міністерства освіти та науки, а також передбачене у загальнодержавних програмних документах розвитку юридичної освіти.

Якість знань та практичних навичок випускників ВЮО не відповідає вимогам практики.

Розрив між вимогами практики та дійсним рівнем підготовки випускників спостерігається також у достатності володіння юридичною технікою, технікою аргументації; здатності вирішувати окремі юридичні проблеми, казуси, знаходити альтернативні рішення та інші.

Оцінювання

В межах сучасної системи ВЮО в Україні діє змішана система оцінювання знань та професійних навичок студентів. З метою входження до Єдиного освітнього простору, забезпечення конвертованості сертифікатів про освіту (дипломів) та забезпечення академічної мобільності, систему залікових кредитів загальнообов'язково введено на першому та другому курсах вищих юридичних шкіл, а в окремих із них – на усіх етапах підготовки. Певні правничі ВНЗ вже повністю перейшли на нові критерії оцінювання.

Діюча змішана система оцінювання не враховує персональної навчальної активності студента поза межами того чи іншого курсу, що призводить до фрагментарності роботи, а відтак і отримуваних особою знань.

ІІІ. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КОНЦЕПЦІЇ

Метою концепції є створення сучасної системи підготовки висококваліфікованих фахівців юридичного профілю.

На шляху досягнення перспективних якісних змін доцільним є:

· розробити та впровадити галузеві стандарти юридичної освіти;

· удосконалити організаційно-правові основи організації та діяльності вищих юридичних навчальних закладів, включаючи засади їх автономності, самоврядності, питання впорядкування діяльності філій юридичних ВНЗ, кафедрального структурування, статусу викладачів (доцентів, професорів) тощо;

· забезпечити інтеграцію вищої юридичної освіти, науки і практики;

· наблизити зміст загальнотеоретичних та гуманітарних курсів до сфери професійної підготовки фахівців-юристів (юридизація вищої юридичної освіти);

· здійснити розробку курсів та викладання правових дисциплін з обов’язковим врахуванням національної історії виникнення та розвитку правових норм, інститутів та принципів права; сучасного європейського права та тенденцій його розвитку.

ІV. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ЮРИДИЧНОЇ ОСВІТИ

Реформування системи стандартизації професії

Для подолання проблем зазначеної сфери рекомендованим є:

1. Розробити, погодити з зацікавленими державними органами та затвердити Галузеві стандарти «бакалавр права» і „магістр права”;

2. Визначити в спеціальному законодавстві (закони "Про державну службу", "Про нотаріат", "Про виконавче провадження", "Про прокуратуру", "Про судоустрій", "Про адвокатуру", „Про кримінально-виконавчу службу”), державних стандартах вищої освіти, професійно-посадових класифікаторах, чітке розмежування бакалаврського і магістерського освітніх рівнів для вступу до різних юридичних професій (посад); професійні права бакалаврів та магістрів, в тому числі шляхом передбачення певних кваліфікаційних вимог до визначених посад, як однієї з передумов формування позитивного ставлення до бакалаврів - сформованих фахівців у галузі права;

3. Зблизити ринок праці щодо правових професій із навчальним середовищем – широке заохочення днів правничої кар'єри, розширення та удосконалення інституту стажування у приватних компаніях та державних установах й організаціях (можливе введення інституту інтернатури для правників з деяких професій та посад, що визначаються МОН за рекомендацією експертними радами), факультативних курсів із практичним випробуванням (участю у судовому засіданні під керівництвом партнера юридичних компаній), – що дасть можливість забезпечити безперешкодне працевлаштування випускників згідно з їх можливостями та побажаннями, та формування конкурентноздатних фахівців.

4. Розробити й затвердити нову редакцію Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах; Положення про планування й облік видів діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів, норми часу на їхню реалізацію; нову редакцію нормативів чисельності студентів, на одну штатну посаду педагогічного і науково-педагогічного працівника у вищих навчальних закладах;

5. Запровадити заняття з розгляду реальних випадків правозастосування, проведення студентських дебатів, активного поширення імітаційних судових засідань та юридичних процедур регулятивного спрямування (отримання дозволів, реєстрація нерухомості, компаній, акцій тощо), участі у законопроектній роботі, активного стимулювання роботи юридичних клінік, та забезпечення їх взаємодії з правозахисними організаціями і засобами масової інформації, обміну досвідом між студентами та визнаними фахівцями в галузі права, організації і проведення щорічних внутрішньо вузівських олімпіад з судівництва, консультування (інтерв’ювання) та за результати їх участь в аналогічних загальнаціональних олімпіадах; ширше впроваджувати розроблення та вивчення спецкурсів з конкретних напрямів практичної діяльності;

6. Уточнити перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців-юристів, передбачивши, зокрема, розподіл підготовки фахівців з юриспруденції і суміжних видів діяльності – державних реєстраторів, правоохоронців, криміналістів, митників, прикордонників, юристів-фахівців за галузевими напрямами тощо.

Реформування організаційно-адміністративних засад

Для реформування організаційно-адміністративних засад діяльності ВНЗ рекомендованим є:

1. Припинити практику створення юридичних факультетів у непрофільних ВНЗ;

2. Удосконалити організаційно-правову форму недержавних юридичних вищих навчальних закладів, яка б з одного боку наблизила ці заклади до неприбуткових організацій (значна частина прибутку має розподілятись професорсько-викладацьким/ науково-педагогічним колективним органом (радою установи) на цільові потреби ВНЗ відповідно до функціонального призначення і статусу ВНЗ), а з іншого – передбачала би достатні умови для автономного існування, враховуючи необхідні цільові преференції щодо плати за землю, нерухомість під умову цільового використання, пільги податкового характеру тощо;

3. Створити на базі провідних юридичних ВНЗ навчально-наукових комплексів для забезпечення безперервності у здобутті вищої юридичної освіти та поєднання зусиль у науково-дослідній діяльності;

4. Спрямувати спеціалізовані юридичні навчальні заклади на підготовку фахівців відповідної спеціалізації;

5. Забезпечити поетапну розатестацію (демілітаризацію) відомчої вищої юридичної освіти;

6. Створити міжвідомчу комісію (раду) з участю представників провідних юридичних ВНЗ з моніторингу реалізації положень цієї Концепції та розробки проектів нормативно-правових актів у її виконання;

7. На основі співпраці ВНЗ з юридичною наукою, державними органами, практикуючими інституціями та професійними асоціаціями сформувати постійно діюче експертне середовище висококваліфікованих фахівців, які отримуючи належне матеріальне заохочення, поряд з експертуванням чинного законодавства, законопроектів та підготовкою правових висновків з практичних питань мають узгоджувати методологію викладання юридичних дисциплін, навчальні плани та упорядковувати правову навчальну інформацію.

Удосконалення сфери доступу до освіти

Сфера доступу до ВЮО має бути удосконалена розширенням обсягу та удосконалення системи викладання правових знань у середній школі, залучення до розробки програм та методик викладання шкільних правничих дисциплін («Основи правознавства» або «Основи Конституції України», або «Основи українського права», або «Права людини» чи інший правничий предмет, що ґрунтується на поєднанні названих предметів) науково-педагогічних працівників вищої школи. Освітнім напрямом, який дозволить у загальноосвітній школі особі зробити усвідомлений професійний вибір, може бути освіта з прав людини та з конституційних основ прав людини та громадянина в Україні. Саме домінанта прав і свобод людини як загальнолюдських цінностей в системі загальних знань може сприяти формуванню та розвитку правової культури, загальної поваги до людини, підвищенню духовності та моральності суспільства. Такий підхід відповідає міжнародним та європейським стандартам, зокрема рекомендаціям Ради Європи (Рекомендація № R(85)7 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо викладання та вивчення прав людини в школах). Даний напрям має бути запроваджений в державні стандарти загальної освіти.

Розвиток сфери матеріально-фінансового та кадрового забезпечення

Для розвитку сфери матеріально-фінансового та кадрового забезпечення ВНЗ рекомендованим є:

1. Розвиток урядових та неурядових програм, курсів, семінарів для підвищення кваліфікації, що включаються як окремий вид робіт в оплату праці академічного персоналу, а так само матеріальне та часове стимулювання методичної та наукової роботи таких працівників (в залежності від періодичності та обсягу опублікованих методичних матеріалів, посібників);

2. Фінансове та нормативно-організаційне заохочення юристів-практиків, які працюють в приватних юридичних фірмах та в державних органах та установах, до участі у викладацькій діяльності.

Удосконалення навчального процесу

Удосконалення навчального процесу має здійснюватись виходячи з наступних позицій:

1. Збалансування співвідношення загально-правових дисциплін та юридичної казуїстики як, у межах бакалаврських, так і магістерських курсів, а також обсяги наявних форм учбового процесу – аудиторної, позааудиторної та самостійної роботи, співвідношення яких має змінюватися в бік збільшення годин на практичні заняття в залежності від року навчання;

2. Запровадження форм, методів навчальних занять: імітаційних (ігрових) судових засідань та адміністративно-правових процедур із запрошенням у якості арбітрів практикуючих юристів, використання бінарних лекцій за участю викладача та юриста-практика;

3. Внесення змін та доповнень до наказів МОН України щодо юридичних клінік з метою включення курсу юридичної клініки до навчальних планів ВНЗ. Суттєве підвищення значення клінічної освіти у навчальному процесі, а саме: (а) залучення студентів до юридичних клінік як виду навчальної практики на усіх курсах навчання та зняття невиправданих вікових і кваліфікаційних обмежень; (б) покращення матеріального та професійного кадрового забезпечення клінік (залучення на договірних засадах викладачів та практикуючих юристів до керівництва, кураторства та консультування діяльності клінік), виділення годин навчальної та методичної роботи викладачів на роботу в юридичній клініці; (в) розширення спільних програм юридичних клінік та неурядових організацій правозахисного спрямування; (г) оцінювання роботи студентів у юридичних клініках, зокрема, у формі особистої звітності, та врахування цих результатів при нарахуванні навчальних кредитів та оцінюванні виробничої практики.

4. Проведення практичної підготовки студентів-юристів в групах по 10-15 осіб з метою залучення всіх студентів до практичного вирішення ситуаційних завдань та кращого контролю процесу вирішення ситуацій і об’єктивності оцінювання;

5. Розробка комплексних навчальних курсів, що охоплюють практику виконання юридичних документів («юридичне письмо»), тактику та стратегію прийняття правових рішень, розробку та написання юридичних документів, елементи юридичної психології, етику та діяльність з представництва інтересів громадян та юридичних осіб в судах, державних органах, органах місцевого самоврядування, риторику та судове мовлення.

6. Збільшення обсягу практичної підготовки в магістратурі. Зокрема, передбачити окремі курси із ведення переговорів, медіації та договірної роботи, складання юридичних документів підвищеної складності (наприклад, касаційних скарг, меморандумів, матеріалів юридичної оцінки (due diligence), юридичних висновків, технік та методик юридичного аудиту та інш.), тактики ведення справ у судах вищих інстанцій, міжнародному комерційному арбітражі, юридичної конфліктології та юридичної техніки, а також курсів державного управління, менеджменту в галузі, психології управління. Під час викладання зазначених курсів має віддаватися перевага практичним заняттям та рольовим іграм.

7. Розширення системи спеціалізованих факультативних курсів із комбінованим академічно-практичним складом викладачів та випробуваннями у вигляді участі у вирішенні реальних правових конфліктів (спорів, справ, ведення переговорів) під керівництвом куратора (як правило висококваліфікованого юриста) із наступним заохоченням учасників таких програм;

8. Визначення базових вищих навчальних закладів та кафедр для запровадження постійно діючих наукових й науково-методичних семінарів для педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників;

9. Забезпечення планування годин аудиторного й позааудиторного навантаження викладачів (доцентів, професорів) відповідно до критеріїв, прийнятих у європейських ВНЗ.

Реформування системи оцінювання знань студентів

Для подальшого розвитку запровадженої системи оцінювання у ВЮО необхідно:

1. Визначити на загальнодержавному рівні критерії оцінювання якості здобутих студентами знань (а) у відповідності до стандартів освіти та (б) з врахуванням того, що система залікових кредитів має свідчити як про загальний рівень успішності студента, так і про його спеціалізацію у тих чи інших дисциплінах або про його наукові уподобання;

2. Викласти відповідні критерії у методиці нарахування залікових кредитів як по окремих дисциплінах так і загалом;

3. У складі загальної системи розподілу балів (в межах навчальних планів за кваліфікаційними рівнями) має бути передбачена додаткова підсистема врахування роботи студента за власною ініціативою, а саме – відвідування факультативних курсів, участь у конференціях, наявність публікацій, результати діяльності в юридичній клініці; така робота не є обов’язковою, однак її наявність надає переваги при кваліфікаційному відборі претендентів для продовження навчання на наступних освітніх рівнях;

4. Запровадити як випускне випробування студентів комплексний кваліфікаційний іспит змішаної форми, побудований на основі письмового тестування, з обов’язковим виконанням практичного завдання з врахуванням специфіки предмету (перевірка вміння складати юридичні документи, аналізувати чинне законодавство, практичне застосування теоретичних знань), що враховує не лише спеціальні, але й загальноправові питання (спочатку шляхом введення у вигляді паралельного, попереднього оцінювання), яке доповнюється усним випробуванням з питань, де рівень знань та навичок неможливо оцінити за письмовим тестом;

5. Для випускників магістратури передбачити в системі випускних випробувань обов’язкове виконання письмових магістерських робіт поряд із тестуванням з основних навчальних правових дисциплін.

V. ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Реалізація напрямів та виконання завдань розвитку ВЮО, визначених цією Концепцією, дасть змогу створити ефективну систему юридичних ВНЗ та ВЮО в цілому, що забезпечить якісну підготовку фахівців-юристів, відповідно до потреб науки та практики.

VI. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок коштів державного бюджету згідно з рішеннями про затвердження відповідних місцевих бюджетів в межах передбачених в установленому порядку видатків, інвестицій підприємств та організацій, а також грантів міжнародних організацій.